Людина, яка варить пиво з 1972 року. І досі горить цим
Є люди, яких неможливо замінити. Не тому що немає інших фахівців, а тому що їхній досвід живе тільки в них
ХмельПиво сьогодні — це не робота однієї людини, а співпраця досвіду та професійного управління, яке будується на повазі до традиції.
Аліна Радзієвська — генеральний директор ПрАТ «ХмельПиво», цінує цей досвід і будує з Галиною Миколаївною професійну співпрацю, де знання передаються далі — молодшим пивоварам заводу.
Галина Миколаївна — головний пивовар ХмельПиво до 2008 року, пивовар сьогодні. Вона прийшла на завод студенткою на практику у 1972 році і залишилась на десятиліття. Саме вона у 1993 році розробила рецептуру Проскурівського — пива, яке 33 роки поспіль залишається беззаперечним лідером продажів.
— Галино Миколаївно, розкажіть, як все починалось?
Галина Миколаївна: У 1969 році я вступила до Львівського технікуму харчової промисловості. У 1972-му приїхала на виробничу практику до Хмельницького — мала їхати після неї на завод мінеральних вод у Мурованих Куриловцях. Але директор попросив залишитись і дав «відкріплення». Я залишилась. І пропрацювала до 2008 року.
— Що сталось після 2008-го?
Галина Миколаївна: Завод змінив власника. Мене звільнили, поставили іншу людину. Я пішла. Ще кілька років працювала на міні-пивоварні, потім — повна зупинка.
«Я дуже багато часу страдала, повірте мені. Бо це був сенс мого життя.»
Вдома ліпила вареники. Пішла на комп’ютерні курси при університеті третього покоління.
— Як відбулось повернення?
Галина Миколаївна:Нові власники шукали людей, які знають завод зсередини. Так знайшли мене. Перша зустріч вийшла курйозною — власник думав, що я молодша. Поговорили, розпрощалися. Здавалося і все. Але за місяць пролунав дзвінок:
«— Галино Миколаївно, ви нам потрібні.
— Ну, спробую — відповіла я.»
Так я і повернулася у 2025-му.
— Як виглядає ваша робота зараз?
Галина Миколаївна: На заводі нас три пивовари, і всі ми говоримо однією мовою. Щотижня — обов’язково в суботу на передачу зміни. Щодня — телефон, наради, обговорення.
«Ми одна одній не мішаємо — ми одна одній допомагаємо. У кожної своя зона відповідальності.»
Аліна, генеральний директор: «Кожен день в цій рутині виникають різні питання, на які не де немає відповіді, ні в книжці, ні в інтернеті, ні в штучному інтеллекті, ні де».
— Ви відомі своєю точністю в розрахунках. Розкажіть про це.
Галина Миколаївна: Для мене кожна цифра має значення. Я можу посперечатися з начальником лабораторії за одну соту у показниках — не тому що люблю сперечатися, а тому що це важливо. Я хочу, щоб молоді це теж розуміли.
Аліна Радзієвська, генеральний директор: «Вони сидять і сперечаються за одну соту. Я їм кажу — про що ви взагалі? А вони: я порахувала, а я порахувала. Оця виробнича дисципліна, оця точність — це дуже сильна сторона Галини Миколаївни. Вона Лєру вчить цьому».
— Люди часто пишуть «раніше було смачніше». Що ви на це відповідаєте?
Аліна Радзієвська, генеральний директор: «Це як в медицині — раніше тільки парацетамол. Зараз технології пішли вперед дуже сильно. Ми з Галиною Миколаївною постійно обговорюємо нові ферментні препарати, нові дезінфікуючі засоби. Вона розповідала, що спочатку взагалі без препаратів працювали. А зараз вони абсолютно інші».
Галина Миколаївна: Технологічна інструкція на заводі збережена — класичні витримки, живе пиво без ЦКТ. Але обладнання і матеріали — сучасні. Раніше базових солодів було чотири. Зараз — тисячі. І дуже нерозумно цим не користуватися.
— Як насправді виглядає робота пивовара зсередини?
Аліна Радзієвська, генеральний директор: «Комусь скажеш — і думають, що ти там бухаєш пиво. Це якраз найменше.».
Щоденна аналітика. Контроль бродіння, розписування варок, нескінченні порівняння зразків. Замовлення солодів від постачальників із Європи — місяцями. Мікроварки в лабораторії.
«Як отой сурок. Кожен день одне й те саме, але в деталях.»
І ще — нюанси, про які не пишуть у книгах. Наприклад: мішалка у вірпулі має крутитися за годинниковою стрілкою, враховуючи магнітне поле Землі. Якщо підключити навпаки — білок не коагулює, осад не збирається, і все пиво — мазня. Реальний випадок із практики.
«Нюанси — це один суцільний нюанс. Як борщ — у кожної господині свій, і навіть у різних каструлях виходить по-різному».
— З чого починається розробка нового сорту?
Аліна Радзієвська, генеральний директор: Завжди — з кольору. Не зі смаку, не з рецептури.
«Якщо кольору немає — все. Можеш далі не займатися.»
Медове пиво не може бути світло-солом’яним — споживач ще до першого ковтка відчує розчарування. Біле — навпаки, максимально світле. Я підбираю купажні солоди, поки колір не збігається з референсом. Буквально підставляю телефон із фото до склянки на мікроварці.
Галина Миколаївна: «У кожному ковтку пива — десятки маленьких рішень, прийнятих задовго до того, як пиво потрапило в пляшку».
— Чи є у вас, як у керівника, мрія щодо розвитку пивоваріння на заводі?
Аліна Радзієвська, генеральний директор: «Ось такий сорт нащупати — який розійшовся б по всьому світу, став окремим стилем. Це для мене щось божественне.»
Я слідкую за тим, як Chimay — один сорт — врятував цілу бельгійську пивоварню і відкрив цілий напрямок у світовому пивоварстві. Це не випадковість, це розробка. Саме така моя мрія.
І друга — написати нову українську книгу з пивоваріння. Остання вийшла у 2001 році. Всі в галузі досі нею користуються.
«Ця книжка мені пригодилась мінімум тисячу разів. Іменно пригодилась».
— Як ви себе відчуваєте зараз, повернувшись?
Галина Миколаївна: «Я йду на роботу. Я потрібна. Я ще можу щось принести. Як в пісні — поплакала, і знов фіалками стала».
Аліна Радзієвська, генеральний директор: «Зараз у Галини Миколаївни є можливість експериментувати, пропонувати ідеї, створювати нові сорти. Ми обговорюємо все — туди-сюди. У нас такий тандем: у кожної свої сильні сторони, і ми одна одну доповнюємо. Дай Бог мені в 72 роки таку голову, як у Галини Миколаївни. У мене вже в 40 буває щось забуду. А вона пам’ятає рецептуру 25-річної давнини — до грама. Такого пивовара я більше не зустріну. Це така знахідка для заводу — дуже велика знахідка».
Пиво, яке ви п’єте, — це результат щоденної праці багатьох людей: пивоварів, лаборантів, технологів, і тих, хто керує цим процесом на рівні стратегії. За кожною пляшкою стоїть людина, яка рахує кожну десяту, підбирає колір по телефонному референсу і сперечається з лабораторією не заради принципу, а заради якості.
Завод ХмельПиво тримається не тільки на технологіях, а й на людях, які вміють довіряти одна одній і доповнювати одна одну. Саме так і народжується пиво, яке хочеться пити знову.
Галина Миколаївна довела просту річ: реалізація не має терміну придатності. І що завод — це не тільки про пиво, а й про людей, які його роблять.